Інформаційно-педагогічна модель досвіду

Інформаційно-педагогічна модель досвіду

Навчальною програмою гуртка «Основи біохімії» передбачено вирішення  завдань не лише засвоєння вихованцями системи знань з біохімії та знайомство з сучасними методиками біохімічних досліджень, а і розвиток наукового мислення; розвиток системи соціалізації; допомога у професійній орієнтації; розвиток творчих здібностей дітей; застосування сучасних технологій навчання.

Соціальні мережі, з моменту їх появи, все більше проникають в наше життя.  В процесі дослідження віртуальних соціальних сервісів було визначено їх особливості, які можна застосувати в гуртковій роботі для:

а) групового навчання (для роботи в навчальних міні-групах); персонального навчання (для самоосвіти);

б) випадкового навчання (можливість пізнавати щось нове несвідомо); внутрішнього навчання (використання з метою інформування щодо функціонування навчального закладу та заходів, пов’язаних з цим);

в) профорієнтаційної роботи (як результат професійна самовизначеність вихованців) [6].

Відповідно до класифікації соціальних сервісів, яка розроблена науковцями (Додаток 1), серед сервісів та інструментів Google, автором досвіду виявлено  найбільш доцільні та поширені сучасні засоби та форми організації навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі (Додаток 2) та узагальнено позитивні сторони використання соціальних сервісів для навчання гуртківців (Додаток 3).

Навчання в гуртку - цілеспрямований процес двосторонньої діяльності керівника гуртка  і вихованця з передачі і засвоєння знань, практичних умінь. З метою визначення рівня використання соціальних сервісів та соціальних мереж у навчальному процесі було проведено опитування, в якому прийняли участь 21 вихованець гуртка «Основи біохімії» та їх керівник (Додаток 4).

Завдяки використанню соціальних сервісів в НВП можливо:  розвивання комунікативних здібностей, подолання психологічного бар’єру некомунікабельності; одержання навичок критичного мислення і творчого потенціалу; одержання навичок коректної роботи в колективі, тобто соціальних навичок; сприяння профорієнтаційному самовизначенню дитини, а як результат  - життєво компетентна особистість [7].

Існує два блоки компетентностей, які утворюють життєву компетентність - базові (особистісно-центровані) та похідні (суспільно-центровані) компетентності (Додаток 5). Кожну з вищезгаданих  компетентностей можна розвивати окремо, в тому чи іншому виді діяльності, але кращого результату педагог зможе досягнути, розвиваючи їх у вихованця в комплексі [2].

    Використання соціальних сервісів та соціальних мереж дозволяють урізноманітнити форми роботи з вихованцями, зробити гуртківців творчими, сприяють найбільш широкому розкриттю здібностей кожної дитини, активізації розумової діяльності, здатності за допомогою інформаційних технологій, а саме соціальних сервісі та мереж,  самостійно шукати, аналізувати, відбирати, обробляти і передавати необхідну інформацію [8].

Формування компетентності навчатися протягом життя

Формування соціальної компетентності

Формування комунікативної компетентності

Формування інформаційної компетентності передбачає

Формування професійної компетентності визначає

Використання соціальних сервісів вимагає постійного оновлення. Проте, обов’язково необхідно пам’ятати, що при використанні соціальних сервісів у навчальному процесі необхідний контроль з боку педагога, оскільки безконтрольне використання соціальних сервісів та мереж може привести до негативних наслідків даного нововведення.

Все вищезазначене свідчить про доцільність використання соціальних сервісів в навчально-виховному процесі в межах позашкільного навчального закладу як засобу формування компетентної особистості, оскільки отримані компетентності дозволяють стати йому конкурентноспроможним, здатним адекватно  реагувати на зміни в суспільстві, раціонально організувати свій час, спланувати і здійснити необхідні і бажані життєві події, визначати і застосовувати ресурси, необхідні для реалізації життєвих цілей.

Працюючи над формуванням життєво компетентної особистості, автор досвіду намагається  розвивати здатність особистості дитини зрозуміти себе як суб'єкта своїх вчинків, свого життя, усвідомити потребу в їх осмисленні, у формуванні власних життєвих принципів, в усвідомленні, прийнятті життєвих цінностей та формування професійного самовизначенні. Для цього і була створена модель життєво компетентної особистості вихованця гуртка, яка являє собою орієнтир, на який спрямована навчальна-виховна діяльність автора досвіду. Модель представлена у вигляді якостей особистості вихованця, здатного до самовизначення й самореалізації, який володіє групами ключових компетенцій, які лежать в основі життєвої компетентності (Додаток 23).

Створення соціальних та психолого-педагогічних умов сприяють формування компетентної особистості. Саме тому автор досвіду працює над створенням педагогічних умов, спрямованих на підготовку життєво компетентної особистості вихованця засобами використання соціальних сервісів та мереж.